Увага! Наш сайт розпочав роботу із 20 листопада 2018 р. та наразі функціонує в тестовому режимі.
Просимо вибачення за тимчасові незручності та проблеми в його роботі!

Методики експертного оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації (за результатами вивчення їх практичного досвіду)

Громадcьке обговорення порядку інституційного аудиту

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ОСВІТНЯ УСТАНОВА

«НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР З ПИТАНЬ ЯКОСТІ ОСВІТИ»

вул. Металістів, 5-А, м. Київ, 03057  тел. (044) 204-98-06, ф. (044) 456-85-62 e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., www.ak.gov.ua 

«__12_» _____11____2018  № _548_AK

 Міністерство освіти і науки України

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Зауваження та пропозиції до проекту Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти

У Державній освітній установі «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» вивчено та проаналізовано проект Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти, винесений на громадське обговорення (далі – Порядок). За результатами проведеної роботи, вважаємо доцільним зазначити таке.

Ухвалення Порядку є дуже нагальним. Адже після прийняття Закону «Про освіту» у системі контролю за роботою закладів освіти утворився певний вакуум. Як відомо, відсутність або неефективне здійснення контрольної функції у будь-якій управлінській системі неминуче призведе до швидкої появи негативних тенденцій, стагнації, неспроможності виконувати поставлені перед нею завдання. На нашу думку, запровадження інституційного аудиту має забезпечити відновлення контрольної функції за роботою закладів загальної середньої освіти на принципово нових методологічних та організаційних засадах. Зважаючи на це, вважаємо, що підготовка проекту Порядку є очікуваним і дуже потрібним для ефективного функціонування системи загальної середньої освіти та її сталого розвитку.

Однак, детальний аналіз проекту Порядку, запропонованого для громадського обговорення, дає ґрунтовні підстави для сумнівів у тому, що його затвердження в цій редакції зможе ефективно слугувати вирішенню тих завдань,  які визначені ст. 45 Закону України «Про освіту», та тих, що очікувані  громадянським суспільством та освітньою спільнотою.

Проект, який винесений на громадське обговорення, на нашу думку, має низку серйозних недоліків. А саме:

1. Як зазначено в ст. 45 Закону України «Про освіту», «метою проведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо:

підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами».

Натомість, відповідно до п. 5 проекту Порядку, мета проведення інституційного аудиту суттєво розширюється та змінюється шляхом віднесення до нього «перевірки додержання закладом освіти вимог законодавства у сфері освіти (далі – перевірка)». На нашу думку, такий підхід є спотвореним тлумаченням сутності мети інституційного аудиту, визначеного ст. 45 Закону України «Про освіту». Фактично, йдеться про поєднання інституційного аудиту з державним наглядом (контролем) у сфері освіти (ст. 69 Закону України «Про освіту»). Але експертне вивчення та оцінка і здійснення контрольно-наглядових функцій є різними як за змістом, так і за формами й методами реалізації. Їх поєднання в інституційному аудиті суттєво ускладнює його цілі й технологію проведення, формування експертної групи, визначення результатів. І, що найбільш небезпечно, – ототожнення експертної діяльності та контрольних функцій і суттєве превалювання перевірки порівняно із експертно-оцінювальною діяльністю, що  і простежується у проекті, який обговорюється.

Тому пропонуємо вилучити з проекту положення про те, що у процесі аудиту здійснюється перевірка дотримання закладом освіти вимог законодавства у сфері освіти. Це є окрема функція Державної служби якості освіти України, яка визначена  ст. 69 Закону України «Про освіту» та потребує специфічних форм і методів її реалізації, які не можна ототожнювати із формами і методами інституційного аудиту.

2.Серйозним недоліком проекту, який аналізується, є те, що в ньому не визначені цілі інституційного аудиту. На нашу думку, мета інституційного аудиту, визначена Законом України «Про освіту», має бути розкрита в його цілях. Зважаючи на те, що метою аудиту є підвищення якості освітнього процесу, вдосконалення діяльності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства та ліцензійних умов, пропонуємо такими цілями вважати:

- визначення у процесі аудиту інтегрального показника якості освітньої діяльності закладу освіти (значення доданої освітньої цінності, яку вдалося чи не вдалося створити закладу освіти); причин, які зумовили зниження чи не досягнення  інтегрального показника якості освітньої діяльності, підготовка рекомендацій щодо усунення цих причин;

- проведення експертизи внутрішньої системи забезпечення якості освіти на предмет її відповідності затвердженим стандартам і рекомендаціям; визначення рівня ефективності її функціонування; підготовка рекомендацій щодо покращення діяльності внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

- проведення експертизи дотримання закладом освіти ліцензійних умов здійснення освітньої діяльності; підготовка висновків щодо дотримання закладом освіти ліцензійних умов здійснення освітньої діяльності.

Вважаємо, що фіксація у проекті Порядку чітко визначених цілей  інституційного аудиту суттєво вплине на поліпшення його ефективності, відповідальності за його якісне проведення, зацікавленості закладів освіти та їхніх власників у його проведенні. Чітко визначені цілі аудиту унеможливлять прояви  відсебеньок у його проведенні, суттєво знизять можливість впливу будь-яких корупційних чинників, унеможливлять ототожнення інституційного аудиту із колишніми підходами до здійснення контролю за роботою закладів освіти, що матиме велике значення для формування позитивного іміджу для діяльності ДСЯО та освітньої системи загалом.

3.Вважаємо, що суттєвим недоліком запропонованого проекту Порядку є відсутність у ньому чітко визначених підходів до формування експертних груп, які будуть брати участь в інституційному аудиті. Через це виникають обґрунтовані побоювання в тому, що до проведення аудиту будуть залучатися випадкові або професійно не підготовлені особи. Про це свідчить відсутність у проекті Порядку вимог до експертів, намір залучати до експертної діяльності «осіб, які успішно пройшли сертифікацію педагогічних працівників та/або мають вищу кваліфікаційну категорію та/або педагогічне звання». Автори проекту, на нашу думку, не враховують того, що експертна (аналітико-узагальнююча) діяльність є суттєво іншою, ніж успішна педагогічна діяльність, через що не кожен хороший учитель гіпотетично може бути хорошим експертом. Такий підхід цілком тотожний тому, що практикувався в системі управління закладами загальної середньої освіти упродовж багатьох десятиліть і давно довів свою неефективність та безглуздість. Намагання перенести подібні підходи до формування пулу експертів у принципово новій системі освітнього аудиту, на нашу думку, є шкідливим і загрозливим для її ефективного функціонування. Зважаючи на це, пропонуємо у Порядку виокремити окремий розділ з назвою «Експерти». У ньому доцільно передбачити:

- порядок формування бази експертів для проведення інституційного аудиту;

- організацію навчання експертів;

- обов’язкову сертифікацію експертів, а також визначити:

- права та обов’язки експертів;

- гарантії  незалежної експертної діяльності;

- відповідальність експертів за результати своєї експертної діяльності та ін.

У Порядку також мають бути закладені засади оплати праці експертів, яка має бути гідною, та стимулювати зацікавленість експертів у результатах своєї діяльності. Орієнтацію на оплату праці експертів за системою «збереження середнього заробітку за основним місцем роботи», як передбачено проектом, що обговорюється, вважаємо недоцільною і такою, що містить суттєві корупціогенні чинники, які гіпотетично можуть суттєво впливати на результати їхньої роботи

  4.Потребує перегляду перелік об’єктів інституційної експертизи (п. 6 проекту Порядку). Наведемо кілька прикладів.

Як відомо, носіями якості освіти є її здобувачі. Неможливо визначити якість освітньої діяльності без вивчення рівня знань, рівня сформованості компетенцій у її здобувачів. Пропонований перелік об’єктів інституційного аудиту із незрозумілих причин дослідження таких рівнів серед здобувачів освіти  не включає. Не передбачає перелік об’єктів, визначений проектом, і експертне дослідження зовнішнього середовища закладу загальної середньої освіти, рівень його іміджу, відкритість закладу, вплив закладу на громадське середовище, участь громадського середовища в забезпеченні якості освітнього процесу тощо.  На нашу думку, з одного боку, це пояснюється відсутністю чітко визначених цілей освітнього аудиту, ототожнення їх із перевіркою, а з другого – відсутністю чітко визначених нормативів діяльності закладу освіти. Зокрема, ідеться про відсутність стандартів, за якими можна визначити якість освітньої діяльності закладу, стандартів і рекомендацій щодо створення внутрішніх систем забезпечення якості освіти; стандартів забезпечення освітнього простору тощо. Відсутність таких стандартів унеможливлює об’єктивну експертну оцінку; дає  можливість експертам робити висновки лише на основі  власного досвіду та набутих знань; створює загрозу висунення не однакових вимог до різних закладів освіти, формує умови для корупційних дій. Зважаючи на це, пропонуємо в Порядку встановити, що об’єктами аудиту можуть бути лише окремі або взаємозв’язані структурні складові освітньої системи закладу освіти, параметри і результати  функціонування, яких визначені нормативними або локальними розпорядчими актами чи документами. У Порядку повинні бути зазначені стандарти і норми, якими мають керуватися експерти, здійснюючи інституційний аудит. Лише це забезпечить рівнозначний підхід до всіх закладів освіти та об’єктивність експертної оцінки. На нашу думку, відсутність подібної норми у нормативному документі, яким є Порядок, перетворить інституційний аудит лише у дороговартісне вивчення передового педагогічного досвіду та зумовить появу величезної кількості підстав для оскарження висновків, сформованих  за його результатами, у судах.

5.Серйозним недоліком проекту документа, який обговорюється є те, що формами й методами проведення інституційного аудиту, котрі визначені в ньому, експерти орієнтуються на перевірку процесу освітньої діяльності, а не на експертну оцінку якості освітньої діяльності, яка ст. 45 Закону України «Про освіту» визначена метою інституційного аудиту. На нашу думку, це пояснюється двома причинами. Перша – відсутність чітко визначених цілей інституційного аудиту, про що ми зазначали вище. Друга – усталеність поглядів автора проекту на форми й методи роботи експертів у закладах освіти, їх автоматичне перенесення із практики інспектування закладів загальної середньої освіти, котра функціонувала упродовж багатьох десятиліть і далі функціонує в багатьох випадках тепер, у практику інноваційної системи інституційного аудиту. Так, у п. 16 проекту Порядку, який обговорюється, зазначається, що «голова та члени експертної групи під час проведення інституційного аудиту можуть спостерігати за освітньою діяльністю закладу освіти, у тому числі відвідувати навчальні заняття, а також опитувати здобувачів освіти, їхніх батьків або інших законних представників, педагогічних працівників щодо освітньої діяльності у закладі освіти». Вважаємо, що такі форми і методи роботи експерта в закладі освіти не дадуть належної інформації для формування об’єктивних висновків про якість функціонування освітньої системи. Крім того, включення до цього переліку «відвідування навчальних занять» з метою «оцінювання освітніх процесів», на нашу думку, є порушенням права академічної свободи, котре вчителю гарантоване ст. 54 Закону України «Про освіту» та передбачає самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження освітньої діяльності. Таке «відвідування» й надання після того якихось рекомендацій може тлумачитися як «втручання в педагогічну діяльність».

Серйозне занепокоєння викликає той факт, що п. 19 проекту Порядку, передбачено «здійснення інших заходів з оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти, внутрішньої системи забезпечення якості освіти». Що автори вважають «іншими заходами» – незрозуміло. Переконані, що наявність подібної норми в нормативному документі – це широкий простір для поширення відсебеньок та/або корупційних дій.

Враховуючи зазначене вище, пропонуємо:

- включити до переліку форм і методів інституційного аудиту  дослідження та оцінювання експертами самоаналізу освітньої діяльності закладу освіти;

- включити до переліку форм і методів інституційного аудиту дослідження експертами рівня знань здобувачів освіти, сформованих у них навичок і компетентностей, за методиками, які дозволятимуть визначати інтегральний показник якості освітньої діяльності;

- виключити з проекту Порядку положення, яке дає можливість експертам використовувати форми і методи аудиту, не передбачені ним;

- включити до переліку форм і методів проведення аудиту ті, які базуються на використанні сучасних інформаційних технологій, гарантують доступ до баз даних з метою отримання достатньої інформації про роботу закладу освіти, створення умов для експертної роботи в режимі оn-line, суттєво зменшивши за рахунок цього кількість часу безпосереднього перебування експертів у закладі освіти для непродуктивного спостереження за освітньою діяльністю, відвідування навчальних занять, проведення усіляких опитувань;

- передбачити серед форм і методів здійснення інституційного аудиту, такі, що дозволять широко залучати до оцінювання освітніх та управлінських процесів батьків здобувачів освіти, представників громадськості, власника, органів влади, громадських організацій в активній формі, а не лише шляхом опитування. Заклад загальної середньої освіти не є закритою системою, щоб ігнорувати думку, зазначених вище суб’єктів громадянського суспільства, в оцінці якості її освітньої діяльності

6.Вважаємо доцільним у Порядку суттєво конкретизувати нормативні вимоги до визначення доцільності чи необхідності проведення аудиту в позаплановому порядку. Проект Порядку, який винесений на обговорення, передбачає дві підстави для такого аудиту: низька якість освітньої діяльності та за «ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти».

 Вважаємо, що призначення позапланового аудиту через «низьку якість освітньої діяльності» є неможливим до часу, поки не будуть визначені та затверджені показники (стандарти), на основі яких можна робити висновки про те, що освітня діяльність в конкретному закладі має низьку (високу, достатню чи іншу) якість. Якщо такі показники затверджені не будуть, то чинна норма може стати підставою для політичних та кадрових маніпуляцій, відкрити шлях для «зведення рахунків», помсти тощо. І тому ця норма наразі має бути вилучена, або зазначено, що вона набуває чинності після затвердження показників (стандартів), про які  зазначено вище.

Щодо проведення інституційного аудиту за клопотанням засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти, то в Порядку  мають бути визначені конкретні підстави для  подання такого клопотання, вимога належного його обґрунтування, гарантії фінансового забезпечення проведення позапланового аудиту та не використання його результатів у цілях, що суперечать меті інституційного аудиту, визначеній Законом України «Про освіту». У іншому разі можливість замовлення позапланового аудиту також може сприяти «зведенню рахунків», помсті, намаганню вирішити кадрові питання тощо.

7.Проект Порядку не передбачає настання жодних наслідків для закладів освіти, їхніх керівників у разі, якщо якість освітньої діяльності буде визнана низькою, система внутрішнього забезпечення якості освіти не функціонує або функціонує незадовільно, діяльність закладу не відповідає умовам, що передбачені ліцензією. Відсутність норм, які встановлюють відповідальність закладу та його керівника, суттєво знецінюють роль та значення інституційного аудиту в системі забезпечення якості освіти, нівелюють роль та значення роботи експертів. Зважаючи на це, пропонуємо в документі визначити наслідки, які можуть настати для закладів та їхніх керівників у разі, якщо за результатами інституційного аудиту якість освітньої діяльності закладу буде визнана низькою, система внутрішнього забезпечення якості освіти не функціонує або функціонує незадовільно, діяльність закладу не відповідає умовам, що передбачені ліцензією.

 

 Оригінал:        https://seiemc.in.ua/images/poryadok/poryadok.pdf

 

В. о. директора

ДОУ «Навчально-методичний

центр з питань якості освіти»                                                                     Ігор Лікарчук

Корисні посилання

Міністерство освіти і науки
Урядовий портал
Верховна Рада України